Що таке «інфекція, що передається переважно статевим шляхом» знають, мабуть, навіть школярі. Багатьом відомі і збудники цих неприємних захворювань, такі як гонокок, хламідія, віруси простого герпесу і папіломи людини. А які причини виникнення і симптоми трихомоніазу у жінок?
На це питання відповість не кожен, а, між тим, трихомоніаз вважається найпоширенішою інфекцією з цієї групи, вражає мільйони людей щорічно. За даними ВООЗ, трихомонадою інфіковано близько 10 % жителів земної кулі, і ця цифра продовжує зростати. Захворювання вражає і жінок, і чоловіків, проте серед захворілих представниць прекрасної статі вчетверо більше.

В організмі людини збудник викликає різні запальні процеси, в основному, урогенітального тракту, що саме по собі здатне заподіювати істотну дискомфорт. Наявність трихомоніазу у вагітних становить серйозну загрозу нормальному її протіканню, а також розвитку плода.

Збудник урогенітального трихомоніазу
Довгий час вченими заперечувалася можливість патогенного впливу на організм людини з боку трихомонади, однак, після проведених в 40 -х роках минулого століття клінічних досліджень, її роль у виникненні захворювання була доведена.
Сьогодні відомо більше 50 видів трихомонад, проте в організмі людини здатні паразитувати тільки три її різновиди: урогенітальна, ротова і кишкова. Вагінальна трихомонада (Trichomonas vaginalis) добре пристосувалася до життя в статевих шляхах жінки, уретрі і навіть прямій кишці, але у зовнішньому середовищі вона дуже нестійка.

Збудник являє собою одноклітинний анаеробний (може жити за відсутності кисню) організм, що відноситься до найпростіших і здатний до руху завдяки наявності джгутиків. Трихомонада, потрапляючи в піхву, поширюється висхідним шляхом, заселяючи шийку матки, проникаючи в цервікальний канал, де виявляється більш ніж у 80 % випадків захворювання. Можливо також поширення її і в порожнину матки і навіть придатки з розвитком там запалення.

Особливо інтенсивно розмноження трихомонади відбувається під час і після закінчення менструації, що викликано зміною рН (кислотності) вагінального вмісту в цей період. Крім того, з менструальної крові трихомонади поглинають велику кількість заліза, яке робить їх неймовірно стійкими до факторів захисту організму людини. Водночас, вони втратили здатність до самостійного утворення поживних речовин і багатьох сполук, необхідних для їх життєдіяльності, тому їх життя цілком і повністю пов'язана з організмом - господарем, тобто, людиною.

Харчуючись клітинами слизової піхви, його секретом, поглинаючи інші мікроорганізми, трихомонада здатна нескінченно довго існувати в статевих шляхах, а без лікування не зникне ніколи.

Ознаки та симптоми трихомоніазу у жінок
Ознаки вагінального трихомоніазу не відрізняються специфічністю, а аналогічні симптоми можуть зустрічатися і при інших інфекціях статевих шляхів, проте, кожна жінка повинна знати симптоми, які її насторожать і змусять негайно звернутися до лікаря.

Як правило, занепокоєння з'являється після випадкового незахищеного статевого контакту. Інкубаційний період захворювання може тривати до місяця, однак найчастіше перші ознаки з'являються вже через 3-5 днів.

Які ж симптоми характерні для трихомоніазу у жінок? Найбільш часті з них:
• наявність виділень зі статевих шляхів, часто - рясних, пінистих, жовтуватого або сірого кольору, з поганим запахом;
• свербіж, печіння в піхву, в області вульви, а також роздратування виділеннями шкіри промежини;
• болючість при статевих контактах, іноді різко виражена;
• біль, свербіж і печіння при сечовипусканні (при ураженні уретри).

Варто відзначити, що залежно від особливостей клініки, часу від моменту зараження і змін у статевих шляхах, розрізняють кілька видів перебігу хвороби:
• свіжий трихомоніаз, що протікає в гострій, підгострій або малосимптомной формах;
• хронічний трихомоніаз;
• тріхомонадоносітельство.

Гостре протягом інфекції супроводжується вираженими клінічними проявами у вигляді рясних виділень, свербіння, які змушують звернути увагу жінки на свій стан. Істотний дискомфорт повинен бути приводом негайного звернення в жіночу консультацію для встановлення причини подібних змін.
При відсутності своєчасного лікування, як правило, приблизно через два місяці, урогенітальний трихомоніаз переходить в хронічну форму, для якої типові мінімальні прояви у вигляді мізерних виділень молочного кольору або навіть відсутність патологічних змін. Можливі періодичні загострення, особливо, при вживанні алкоголю, менструаціях, авітамінозах та інших станах, що викликають ослаблення імунітету жінки.

Особливу небезпеку становить собою тріхомонадоносітельство. Ця форма не супроводжується якими клінічними проявами, тому носії збудника можуть навіть не підозрювати про наявність у себе інфекції. Вступаючи у статеві контакти з іншими, вони здатні заражати велике число людей. Точна кількість носіїв Trichomonas vaginalis невідомо, проте, за різними даними, ця форма зустрічається майже в половині всіх випадків урогенітального трихомоніазу.

Як відомо, трихомонада може поглинати різні види мікроорганізмів, які, перебуваючи всередині неї, стають практично недоступними не тільки для діагностики, але і для лікарських препаратів. Найбільш часто супроводжують трихомоніаз такі інфекції як гонорея, гарднерельоз (бактеріальний вагіноз), хламідіоз і навіть грибкові ураження. Це потрібно мати на увазі при призначенні відповідного лікування.

Вчасно розпочате лікування здатне повністю позбавити жінку від збудника і перешкоджає розвитку хронічних форм захворювання.

Як можна заразитися трихомоніазом?
Як кажуть, береженого бог береже. Тому, щоб уникнути хвороби, а також її неприємних і навіть небезпечних наслідків, потрібно знати можливі шляхи зараження трихомоніазом.
Трихомоніаз відносять до інфекцій, що передаються переважно статевим шляхом. Як правило, зараження відбувається при статевих контактах з хворими або інфікованими. Особливе місце в цьому випадку займають тріхомонадоносітелі, які представляють основне джерело інфекції.

Вважається, що можливий також побутовий шлях передачі захворювання (через рушники, купальні приналежності), проте, зважаючи на слабку стійкості паразита у зовнішньому середовищі, це видається малоймовірним і можливо тільки при грубому порушенні правил особистої гігієни.
Третій можливий шлях передачі - під час пологів при проходженні плода по інфікованих родових шляхах матері. В силу особливостей будови слизових урогенітального тракту у новонароджених, трихомонада у них погано приживається, і захворювання найчастіше не розвивається або відбувається самоизлечение.

Часта зміна статевих партнерів, ігнорування бар'єрних методів контрацепції створюють високий ризик зараження трихомоніазом.

Методи діагностики трихомонадно інфекції
В даний час існують різні способи, що дозволяють з високою часткою ймовірності поставити діагноз трихомоніазу.
Важливо якомога раніше звернутися до лікаря, не відкладаючи і не чекаючи розвитку латентних (прихованих) форм перебігу, коли уявне благополуччя зовсім не означає вилікування.

Ще на прийомі в жіночій консультації, при гінекологічному огляді і кольпоскопії лікуючий лікар запідозрить наявність інфекції за характерними ознаками:
• запальні зміни піхви і шийки матки з їх гіперемією (почервонінням), дефектами слизової у вигляді ерозій, появою мелкоточечних крововиливів;
• скупчення в задньому склепінні піхви рідкого сірого або жовтого відокремлюваного, яке легко втекти і піниться;
• у ряді випадків слизова шийки матки в результаті вираженого запалення стає рихлою, червоного кольору («малинова, або сунична, шийка»).

При подібних змінах лікар- гінеколог запідозрить наявність урогенітального трихомоніазу і призначить додаткові аналізи:
• мікроскопічне дослідження виділень зі статевих шляхів (виготовлення нативних або забарвлених різними способами препаратів) для виявлення в них трихомонад;
• культуральний метод, тобто посів отриманого патологічного відокремлюваного на різні поживні середовища;
• серологічні методи (ІФА, РІФ), спрямовані на виявлення специфічних антитіл до збудника захворювання;
• генетичні - полімеразна ланцюгова реакція - проводиться з метою виявлення ДНК трихомонад.

Кожен з цих методів має як свої переваги, так і недоліки. Негативні результати одного з них не означають відсутність інфекції, тому доцільно їх поєднання в залежності від особливостей перебігу хвороби, а також проведення динамічного спостереження з періодичним лабораторним контролем.

Трихомоніаз при вагітності
Вагітність - дуже важливий і відповідальний період в житті жінки, тому планувати її бажано заздалегідь. Для того щоб розвиток дитини в утробі матері відбувалося без відхилень, краще ще до її настання виключити наявність різних інфекцій статевих шляхів, а при їх виявленні - своєчасно позбутися.

Трихомонада - не виняток. Крім запальних змін, наявність збудника ще на етапі планування вагітності може перешкоджати її настанню внаслідок того, що сперматозоїди, потрапляючи в піхву, у великій кількості поглинаються трихомонадами і не досягають просвіту маткової труби, де й має відбутися запліднення. Якщо вагітність все ж настала, то можливі такі несприятливі наслідки трихомоніазу як:
• високий ризик самовільних абортів на ранніх термінах;
• передчасні пологи;
• ризик мертвонароджень;
• народження дітей з низькою вагою;
• інфікування плодових оболонок з патологічним перебігом вагітності та можливістю інфікування під час пологів.

Крім того, прийом препаратів для лікування трихомоніазу при вже настала вагітності небезпечний для малюка і можливий не раніше другого триместру. Призначати лікування повинен тільки грамотний фахівець, а не сусідка чи подружка, у якої були схожі симптоми.

При плануванні вагітності, необхідно провести обстеження на трихомоніаз та інші інфекції, що передаються статевим шляхом, а також провести своєчасне їх лікування.
Лікування трихомоніазу у жінок: препарати і схеми лікування
При виявленні підозрілих симптомів, особливо, після випадкових статевих контактів, жінка обов'язково повинна пройти не тільки обстеження, а й лікування інфекції. Не варто відкладати відвідування консультації та проведення необхідних обстежень, посилаючись на брак часу, грошей або навіть соромлячись своєї делікатної проблеми. Як відомо, самостійне лікування трихомоніазу не відбудеться, інфекція перейде в хронічну форму або носійство, а також продовжить завдавати непоправної шкоди жіночому здоров'ю.

Трихомонада - НЕ бактерія і не вірус, це одноклітинний організм, тому антибіотики та противірусні препарати на неї просто не діють. Ліки від трихомоніазу належать до групи так званих 5 - нітроімідазолів, де найпоширенішим і, мабуть, загальновідомим є метронідазол. Схема лікування ним трихомоніазу досить проста: зазвичай призначається всередину 2 г препарату одноразово або по 500 мг по два рази на добу протягом семи днів при гострій формі захворювання.

Крім лікування трихомоніазу метронідазолом, стало можливим також призначення та інших, більш сучасних препаратів з цієї групи (орнідазол, секнідазол), які володіють більш високою ефективністю, меншою кількістю побічних ефектів, що дозволяє швидше досягати необхідного результату і призначати їх у більш низьких дозах.

При хронічному перебігу інфекції, а також тріхомонадоносітельство високоефективним виявляється призначення орнідазолу по 500 мг кожні 12 годин протягом 10 і більше днів.
Лікування трихомоніазу при вагітності скрутно, проводиться не раніше другого триместру, що пов'язано з токсичним впливом лікарських препаратів на організм плода. У цьому випадку можливе призначення 1,5 мг орнідазолу одноразово.

Крім проведення етіотропної терапії, спрямованої на видалення паразита з організму, не зайвим буде призначення та інших препаратів:
• протигрибкових та противірусних (за наявності показань);
• гепатопротекторів (карсил) для зменшення негативного впливу ліків на печінку;
• препаратів, що поліпшують імунні реакції в організмі (иммунал, вакцина солкотриховак);
• вітамінів і антиоксидантів.

Крім того, не можна забувати про лікування статевого партнера, навіть якщо клінічних ознак інфекції у нього немає: він може виявитися тріхомонадоносітелем. На період лікування необхідно відмовитися від статевого життя, а контроль вилікування провести відразу після його закінчення, а також через три наступних менструальних циклу.

Вакцина солкотриховак

Відомо, що при трихомоніазі істотно порушується склад мікрофлори піхви, зменшується вміст лактобацил (паличок Додерлейна) у його секреті, змінюється рН. У таких умовах відбувається різке зниження місцевих захисних реакцій, що створює умови для прогресування захворювання і приєднання інших інфекційних агентів.

Для підвищення місцевого імунітету та боротьби з трихомонадою, можливе застосування вакцини солкотриховак, яка і показана при урогенітальному трихомоніазі і бактеріальному вагінозі. Вакцина складається з ацидофільних лактобацил (так званих H2O2 - негативних штамів), які утворюються за наявності патології.

Дія вакцини направлено на посилення утворення антитіл (Ig A, Ig G) у вагінальному секреті, які представляють собою білки, здатні усувати різні інфекційні агенти і аномальні види лактобацил. При цьому зростає кількість нормальних лактобактерій, відновлюється природна мікрофлора і рН піхви. Застосування цієї вакцини здійснюється паралельно з призначенням специфічних протівотріхомонадних препаратів.

Ускладнення і наслідки трихомоніазу
З першого погляду може здатися, що трихомоніаз - не найнебезпечніша інфекція і навіть цілком невинна, однак, це не так. Добре відомі її негативні наслідки і ускладнення, такі як:
• безпліддя внаслідок хронічного запалення в статевих шляхах;
• порушення перебігу вагітності, ризик викиднів і передчасних пологів;
• ризик приєднання інших інфекцій, що передаються статевим шляхом, так як відбувається пошкодження епітеліального шару піхви і шийки матки;
• носійство трихомонади значно збільшує ризик виникнення раку шийки матки.

Описані зміни не повинні залишити без уваги проблему трихомоніазу, тим більше що інфекція досить добре піддається лікуванню.
Враховуючи широке розповсюдження дошлюбних статевих контактів, іноді наявність навіть декількох статевих партнерів одночасно, ігнорування бар'єрних методів контрацепції, частота виникнення різних інфекцій статевих шляхів у сучасних жінок висока. При цьому шкода наноситься самому уразливому - репродуктивному здоров'ю, в той час як необхідно дуже відповідально ставитися до свого стану, особливо молодим жінкам, які планують вагітність. Навіть найменші хворобливі зміни повинні стати сигналом до негайного відвідування лікаря.

Своєчасно розпочате лікування трихомоніазу на сьогоднішній день не представляє труднощів, а широкий вибір сучасних лікарських препаратів робить його швидким і успішним, зводячи до мінімуму можливі побічні ефекти. Найголовніше - це наше здоров'я, і тільки ми самі несемо відповідальність за його збереження і повноцінну здорове життя.